Біле шаленство Буковелю
| Десять років тому – гірськолижний курорт Буковель відсунув на другий план відомі зі студентських років Славське, Тисовець, Яблуницю, відносно нові Орявчик, Плай та інші. У мальовничій місцині, де карпатські сосни, здається, підпирають небо, у селі з не менш оригінальною назвою – Паляниця, – почали будувати туристичне містечко. Український гірськолижний курорт Буковель розміщений біля підніжжя гори Буковель, на висоті 900 метрів над рівнем моря. Має рекордну, як для України, кількість витягів – 16! Догори вас підіймає 4-крісельний підйомник, довжина трас – від 300 м до 2300 м, працюють снігові пушки, так що сніговий настил забезпечений за будь-яких погодних умов. Один день катання коштує 30-40 доларів. Якщо купуєте абонемент на кілька днів, буде дешевше. Якщо купуєте квитки влітку на наступний лижний сезон, вам надають знижку до 50%. Дешевшим є катання у будні. Цікавим є поділ сезону на «святковий» (період новорічних і різдвяних свят), «високий» (січень, лютий), «низький» (березень і до середини квітня). Саме цей сезон чи не найбільш привабливий: теплий як щодо погоди, так і цін. Останній раз тут можна кататися в середині квітня. У Львові вже буває 15 градусів плюс, і коли пакуєш лижі на автомобільний багажник у таку погоду, люди часто дивляться як на диваків. А в горах у цей час – справжня феєрія, казка, біле шаленство, свято останнього снігу, весняного сонця і свіжого вітру, запахів перших весняних квітів. Летиш по трасі, а зліва і справа від тебе – невимовно гарне цвітіння крокусів. А ще донедавна село Паляниця було типовим карпатським. Тут, як і в інших селах, панувала своя філософія сприйняття світу. Кожен гуцул мав господарку, корів, коней (бо який гуцул без коня?), косив пахучі трави, аж дзвеніла коса в руках; заготовляв сіно на зиму. Вміло поскладане в копиці, накрите від дощу, – воно ставало частиною карпатського «інтер’єру». А ще – випасав овець на полонині, робив бринзу, вурду, будз, їздив на базар до Яремчі, щоби щось продати-купити. Жінки вишивали, виготовляли карпатські ліжники, збирали ягоди, сушили трави, продавали білі гриби. Взимку снігом засипало так, що в кожній господі мусили бути сани, великі, справжні. «На таких їздить Миколай», – казали дітям… Все було, як у Прохаськовій новелі: «Вони мали цілий світ; …їм ніколи не було нудно,… ніколи не змучувалися говорити ніжно одне з одним. І щодня могли розказати собі щось цікавого. Вони ще не знали, що цілу їхню полонину хочуть викупити за дуже велику винагороду»… Так і сталося. Сьогодні колишні гуцули – власники магазинів, ресторанів, маленьких приватних відпочинкових зон з камерними назвами: «У пані Олі», «Пацьорка», «Під Хом’яком». Баских коней їм замінили залізні з «кличками» «BMW» («Бумер»), «Nissan X-trail», «Land Cruiser», «Toyota» та інші з родини сучасних джипів. Не кожному, звичайно, до лиця такий кінь, декому більше пасував «сірий в яблука» української породи – Ласун, Гнідий чи Карий. Моя сім’я, друзі, знайомі, відпочиваючи в Буковелі, люблять зупинятися на ночівлю в маленьких будиночках «зеленого туризму» 2-3 сім’ї, не більше. Тут – затишні кімнатки та кухня, де зручно готувати самому. А можна замовити обід (вареники, деруни з грибами, грибну юшку) і в господині. Все це приготують перед вашим приходом з гори. А потім – приємний душ, гарячий чай на травах, а ще краще – сауна чи парна, яка тут же, на подвір’ї. Прямо з парної вибігаєш на сніг, – задоволення, яке не потребує слів. А головне, що навколо – нікогісінько! Тільки зорі над вами і тиша така, що у вухах дзвенить. Після банного ритуалу зазвичай тривають чаювання на кухні зі спогадами, задушевними розмовами, мріями про майбутні поїздки, а найголовніше – про метушливе і вічне: красу карпатських гір і катання на лижах… Джерело: http://www.wz.lviv.ua | |
|
| |
| Переглядів: 949 | | |
| Всього коментарів: 0 | |