Закарпаття прийнято вважати всесезонним місцем відпочинку. Влітку сюди їдуть любителі «зеленого» туризму - катання на конях, купання в гірських річках або спокійного відпочинку в спогляданні місцевих красот. Шанувальникам екстриму пропонують походи в гори пішки і на велосипедах, поїздки на джипах, квадроциклах і парапланеризм.

Також Карпати є ідеальним місцем для лікування. В одному тільки Закарпатті знаходиться близько 500 джерел, в яких є всі основні групи мінеральних вод.

Любителям екскурсійних маршрутів запропонують оглянути десятки прекрасних старовинних замків, яким немає аналогів у світі, взяти участь в народних обрядах.

Зимові Карпати - це, звичайно ж, гірськолижний спорт. Найпопулярніші курорти - Славське, Буковель, Драгобрат, Красія. Їх по праву називають «сімейними», адже кататися там можуть як професіонали, так і новачки, навіть діти. Є схили будь-якого рівня складності, і на кожному підйомі працюють досвідчені інструктори.

Крім спусків на лижах, любителям екстриму запропонують кінні прогулянки по засніженому лісі, сноубординг. Любителям романтики - прогулянки на санях, прекрасне проведення часу для закоханих. Судіть самі: ви несете по засніженій дорозі, що в'ється між гір, поруч дзюрчить гірська річка, сонна і повільна, але все-таки не застигла повністю, візник підганяє коней, а вони біжать все швидше, весело брязкаючи дзвіночками ...

Сім'ям, які відпочивають з дітьми, рекомендують покататися на снігоходах. Транспорт швидкий і порівняно малотравматичні. Уявіть, які вогники загоряться в очах вашої дитини, коли він вперше разом з вами прокотиться уздовж живописної лісової галявини, розсікаючи замети!

Більшість баз і туркомплексів пропонують своїм гостям таку забаву, як сноутюбінг. Хто саме винайшов сноутюбінг - питання складне. До прикладу, в СРСР діти нерідко стягували у водіїв МАЗів і КамАЗів старі камери, будинки заклеювали їх, очищали бензином від масла і надували велосипедним насосом. Одержаний гумовий крендель радував око і доставляв ні з чим не порівнянне задоволення при катанні з високих гір. Єдина проблема - відбиті копчики ... Сноутюбінг - вдосконалена версія давно знайомої камери. Все той же надувний круг, але вже затягнутий у пластиковий «корсет» - менш травматично і більш швидко.

А найголовніше в усьому вищесказаному те, що, який би вид спорту ви не вибрали, він піде на користь і вам, і вашій родині. Екологія Закарпаття - на вищому рівні, так що, займаючись спортом заради здоров'я або просто відпочиваючи, ви не ризикуєте досягти зворотного ефекту.

Споруджений на перехресті стародавніх торгових і військових шляхів, що вели з придунайських земель в Київську Русь. Точна дата побудови замку невідома, як і імена його першобудівників. Археологи вважають, що на Замковій горі люди жили ще в доісторичний час.

Туристам пропонують відвідати експозиції історичного музею, які займають понад 2500 кв. м. У них експонуються рідкісні предмети кам'яного віку і мідно-бронзового періоду, зброя і знаряддя із заліза і т.д. У картинній галереї музею експонуються полотна видатних живописців Закарпаття минулого століття, колекція ікон ХVI-ХІХ століть, розгорнута виставка сучасного живопису українських, угорських, польських майстрів пензля.

Древній замок, який височіє в східній частині міста, - гордість ужгородців. Вважається, що саме ця будова у всьому Закарпатті збереглося найкраще.

Зведення замку припадає на ІХ-ХІІІ ст. (Часи існування Київської Русі). Із замком пов'язана безліч легенд. Одна з них - про княжну Ужгородської фортеці, про красу якої знали навіть в далеких краях. У ті часи польські війська переходили через кордон і нападали на міста і села. Один з польських воєвод задумав взяти неприступний Ужгородський замок. Щоб дізнатися, як це можна зробити, він переодягнувся в місцеву одяг і приїхав у фортецю, де випадково познайомився з княжною. Дівчині він приглянувся, і вона розповіла йому про існування таємного ходу, про який знали лише члени сім'ї володаря замку. Батько, дізнавшись про це, віддав наказ замурувати доньку живцем у стіну замку, а її коханого стратити. З того часу привид дівчини щоночі виходить на пошуки коханого, але так його і не знаходить ...

Храм був заснований як римо-католицький 16 липня 1640. Колишній господар Ужгорода граф Ян Другет в 1644 році видав єзуїтам дарчу грамоту для великої діяльності на Замковій горі. У 1773-му єзуїти були вигнані з території Австрійської імперії.

У 1775 році імператриця Марія-Терезія передала цей храм у власність греко-католицької єпархії. Єпископ Бачинський перебудував його відповідно до східним церковним обрядом.

У лівій башті храму встановлений величезний дзвін «Іван» вагою в одну тонну, а в правій - тритонний дзвін. До порталу ведуть сходи з червоного мармуру. З обох сторін центрального входу встановлені таблички з написами по-церковнослов'янською: «Хрест - краса церквам, вірним твердження, нечистим смерть» і «Хрест - охоронець світу, царям держава, ангелам слава».

Закарпатський селище Середнє в Ужгородському районі знаменитий не тільки руїнами замку лицарів-тамплієрів, але і найстарішими в країні винними підвалами. Вони мають і велику історичну цінність, адже цим підвалах вже більше 550 років! Кам'яна табличка біля старого входу в підземелля свідчить, що заклав їх у 1557 році Домінік Добо - син угорського національного героя Іштвана Добо. На будівництві з кирками в руках працювали полонені турки, переможені легендарним полководцем під стінами Егера. Спочатку підземний лабіринт загальною протяжність 4,5 км замислювався як додаток до Средненскому замку - там зберігали продовольство і порох, а в разі небезпеки ховалися жителі міста.

Побудований в XIII столітті на вершині пагорба над долиною річки Уж на місці більш раннього дерев'яного укріплення. У 1241 році був зруйнований ордами монголо-татар, але в другій половині XIII століття був відновлений.

З розвитком вогнепальної зброї замок постійно удосконалився і перебудовувався і остаточні свої контури придбав на початку XVI століття. У 1644 році замок розгромив трансільванський воєвода Дьордь Ракоці - з тих пір на його місці руїни. Зате які! У них легко вгадуються і оборонні споруди, і башти із каплицями. Досвідчені екскурсоводи годинами можуть розповідати про те, що довелося пережити цим стінам і скільки горя і людської доблесті вони бачили!