Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Яремчі
Дерев’яні хрещаті церкви є візитною карткоюЯремчанщини, невичерпним джерелом мистецького натхнення, а також знаком незнищенності національного духу та відданості Христовій вірі. Невеликий за розмірами дерев’яний однокупольний храм Успіння Пресвятої Богородиці в місті Яремчі увінчує широку поверхню пагорба і чітким силуетом вимальовується на тлі лагідних обрисів невисоких гір.


У Шематизмі Станіславської єпархії за 1912 рік читаємо, що церква в Яремчі збудована і посвячена в 1911 році, число греко–католиків – 687. З часопису «Руслан» від 2 серпня 1901 року довідуємося, що тут з 1896 року функціонувала одноіменна богослужебна каплиця цієї конфесії.
Церква зведена за сприяння пароха села Дори, радника єпископської консисторії отця Григорія Громадки (1836 – 1912), який отримав священство з рук митрополита Г. Яхимовича і був інституйований на парафії в 1898 році. Будову вели майстри з Космача. Дерево з громадського лісу возили волами місцеві жителі, зокрема Данило Годованець.

Невелика двохярусна дзвіниця збудована пізніше, в 1938 році. Вона підкреслено функціональна, але саме своєю простотою підсилює чіткі контури храму. Одним з будівничих дзвіниці був місцевий житель В. Бабчук.



Автор книги «Сакральна різьба по дереву в Галичині ХІХ – першої половини ХХ століть» Р. Одрехівський стверджує, що іконостас церкви Успіння Пресвятої Богродиці в місті Яремчі є оригінальним зразком статичної іконостасної стіни без отвору над намісним ярусом др. пол. ХІХ – початку ХХ ст. Основні мотиви плоскорізьби – великі і малі ромби на планках царських воріт, розети на пілястрових підставках під колонками намісного ярусу, прикрашені рослинним мотивом. Декор, яскрава поліхромія, зокрема вживання червоної барви, характерні для Гуцульщини початку ХХ століття.



У вівтарній частині збережені ікони («Успіння Пресвятої Богородиці», «Євангелісти Лука та Іоан» та ін.). виконані методом випалювання та різьби вчителем І. Свищуком (1884 – 1944) з Дори. Престіл церкви виготовлений в 1914 році на пожертвування Марії та Івана Филиповичів зі Львова. Різьблений кивот у формі однокупольної церкви зробив член НСХУ І. Ткачик з Микуличина. Церкву прикрашають різьби знаного майстра народної творчості І. Брустурняка. Є тут і оригінальні роботи з мотивами хреста (зокрема, широка рама до ікони «Ісус Христос - добрий пастир»), виготовлені яремчанцем М. Клим’юком.

Протягом десятків років яремчанська церква була дочірньою сакральною спорудою храму Чуда св. Архистратига Михаїла в Дорі. У 1913 – 1927 роках в церкві Успіння Пресвятої Богородиці проводив святі Літурії відомий церковний і громадський діяч Станіславщини о. М. Ганушевський. Згодом адміністратором церкви став о. Євстахій Шмериковський (1864 – 1947). У 1943 – 1945 роках душпастирську працю в Яремчі проводив єрм. Мартин – Михайло Мартинюк (1908 – 1945). Потім на духовній ниві трудився в Яремчі єрм. Мирон Деренюк (1885 – 1976), який отримав священство з рук єпископа Теодора Ромжі в 1946 році. Збереглась метрична книга народжень яремчанської церкви, де велися записи з 1913 по 1939 рік.

У радянські часи церква Успіння Пресвятої Богородиці була закритою, іконостас задрапований чорним плюшем, хоча інколи використовувалася для поминальних відправ. Мовчав церковний дзвін, та люди вірили і відстояли храм для прийдешніх поколінь. Коли влада закрила монастир св. прор. Іллі в Дорі, в скромній садибі Івана Клим’юка в Яремчі протягом 11 років мешкали монахи, тут же нелегально відправлялись св. Літургії. Єрм. Мирон і єрм. Порфирій промовляли до вірних словами Христового Євангелія, скріплюючи їхні духовні сили у перемозі добра над злом. Незважаючи на погрози, штрафи від влади, конфіскацію церковних книг і речей, навіть арешти, монахи та брати ревно трудилися на Божій ниві в ті нелегкі часи. Божа сила Провидіння і щира молитва до Небесної Матінки не раз захищали їх в загрозливих ситуаціях.

У період переслідування УГКЦ проводились підпільні Літургії, священики сповідали, хрестили, вінчали в оселях яремчанців Михайла і Тетяни Голінеїв, Михайла і Марії Оcтап’юків, Івана Федорчука, Дмитра Хром’янчука, Івана Клим’юка, Анастасії Мандзяк. Вірним доводилося переносити переслідування та інші біди поряд зі священиками.
Підпільно проводив Богослужіння та консультував майбутніх священиків в Яремчі Осип Гірняк (1902 – 1979), професор забороненої духовної семінарії в Івано–Франківську, людина незламної волі і високого почуття обов’язку.

Сьогодні отець Мирослав заснував при церкві недільну школу «Жива вервиця», приділяє багато уваги підростаючому поколінню, бо діти, як він підкреслив, - це наше майбутнє, надія як церкви, так і українського народу. У храмі, століття якого ми відзначаємо, відновлено фасад, впорядковано подвір’я, ведуться інші масштабні роботи. Сотрудниками церкви Успіння Пресвятої Богородиці є отці П. Сименич і А. Цеслів.

Господнє слово, мовлене священиками, завжди проникало в серця яремчанців і кликало їх до служіння Богові та Україні. Як сказав святий Єронім: «Хто не був у ковчезі Ноя, той мусив у потопі загинути. Хто поза Церквою споживає великоднього агнця, не буде святим». Жителі Яремча і гості міста радо переступають поріг столітнього храму, який був збережений у вогні двох світових воєн і вистояв у період войовничого атеїзму. Вони приходять, щоб щиро помолитись Творцеві за всі уділені ласки Господні.

Світлана ФЛИС,
ст. наук. працівник музею етнографії та
екології Карпатського краю, м. Яремче
yaremche.org

Джерело: http://yaremche.org
Категорія: Яремче | Додав: Transfer-do-Karpat (26.08.2011)
Переглядів: 1345 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]